ХУДОЖНЄ ОСМИСЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ

9 прослужив 10 років. Вийшовши у відставку, був затверджений почесним мировим суддею Херсонської губернії та закінчив свою кар’єру лише у 1889 році. М.Аркас був справжнім поціновувачем музичної народної творчості й автором вокальних творів [3;С.50]. Так, ще будучи студентом Новоросійського університету, робив записи народних пісень і обрядів, які пізніше, у 1879 – 1890 рр. готує до видання. На жаль, ці збірки не були видані, а в 20-х роках загинули під час еміграції сім’ї Аркаса. Залишився лише список підготовлених до видання творів; їх планувалося видати в двох збірках по 40 пісень [12; С.4]. М.Аркасу належить цілий ряд ліричних віршів, історична балада «Гетьман Пилип Орлик», поетичний відгук «На вбивство П.П. Шмідта». До кінця свого життя М.М.Аркас займався композиторською діяльністю, склав дует «Не співай нам тепер бандуристе», а також колискову пісню з опери «Катерина» — «Спи, мій сину». М.Аркас написав музику на слова І.Я.Франка «Не пора» одного з політичних найгостріших українських національно свідомих поетичних творів. Не задумуючи писати наукову працю, Микола Миколайович береться розповісти землякам про те, що відбувалося на Україні «від давніх часів до сьогоднішніх днів» [13; С.50]. Так народилась «Історія України-Русі», яка була видана в Санкт-Петербурзі у 1908 році українською мовою тиражем 7 тисяч екземплярів. Книга швидко розійшлася серед читачів, потрапила в Америку, Швейцарію. Справжнім подвижництвом відрізнялася культурологічна діяльність Аркаса. Він став ініціатором створення в м.Миколаєві українського ліберального просвітницького товариства «Просвіта» (створено у 1907 році), на утримання якого вносив значні грошові суми, підтримував видання найбільш масової української газети «Рада» (м. Київ). У 1860 році батьками Миколи Аркаса була влаштована початкова школа грамотності. Вона утримувалася на кошти Аркасів, а навчання велось, як і в