Березовська Т. МИКОЛА АРКАС у ВИМІРІ МІЖ ПРОФЕСІОНАЛІЗМОМ ТА ПАТРІОТИЗМОМ

Отже, аркасівська тема широка, невичерпна, і ще багато дослідників будуть звертатися до неї. Ми ж, приступаючи до висвітлення творчої діяльності М.М. Аркаса, з’ясуємо до якої родини він належав і як формувалися його світоглядні уявлення, бо парадокси у життєдіяльності цієї непересічної особистості починаються вже з самого її походження. Адже Аркас знаний як видатний діяч українського відродження, за походженням був греком і належав до славно- звісного грецького роду Аркасів. У чому ж справа, які трансформації відбулися у свідомості юнака, що перетворили його на палкого патріота України? Відповідь начебто лежить на поверхні: мати М.М. Аркаса була донькою полтавського козаць - кого полковника і виховувала сина в україн- ському дусі, співала українських пісень, бавила рідною мовою тощо. І знов виникає питання: а чому саме Микола схопив материнське укра- їнство, а його брати Костянтин і Володимир цим якось не перейнялися? Спробуємо відповісти на це питання, не занурюючись в емпірії духу, а базуючись на родинному листуванні, з якого витікає, що стосунки між Миколою та його батьком були дуже непростими. Син намагався все робити поперек його волі. Микола Андрійович Аркас (1818-1881), адмі- рал, генерал-ад’ютант імператора Олександра ІІ, головний командир Чорноморського флоту і портів був надзвичайною особистістю. Син нікому невідомого грека-емігранта, він пройшов шлях від юнги до адмірала завдяки власним особистісним якостям, енергійності, рішучості, організаторським здібностям, відповідальності. Цілісна натура адмірала не в змозі була сприйняти юнацькі пошуки і рефлексії сина. Всі Аркаси за традицією служили на флоті. Як не любив Захарій, старший брат М.А. Аркаса історію й археологію, скільки б не друкував наукових праць, але все одно вийшов у відставку у чині контр-адмірала [7]. Що вже казати про решту Аркасів. Всі вони були гідними офіце- рами Чорноморського флоту. Навіть М.М. Аркас на початку ХХ ст. примусив своїх синів проти їхньої волі до навчання у Морському кадет- ському корпусі. Але сам М.М. Аркас пішов проти родинної традиції, бо з самого дитинства протистояв батьківській волі. Два сильних характери зіштовхувалися у взаємних звинуваченнях. Щоб подратувати батька Микола вдавався до відвер- того епатажу, носив селянський одяг, товаришу- вав винятково з селянськими хлопцями. На третьому курсі університету взагалі вирішив одружитися з селянською дівчиною Яриною. Не важко зрозуміти, що з цього нічого не вийшло і дівчина вже через рік зайняла почесне третє місце у донжуанському списку студента Аркаса. Мати М.М. Аркаса Софія Петрівна намага- лася пригасити сімейний конфлікт. Доводила синові, що ніколи б не могла покохати чоловіка без честі, що називати батька царським сатрапом негідно дворянського нащадка. Але все було марно. Син продовжував приголомшувати батьків перспективами на майбутнє у вигляді сільського чабана чи актора театральної трупи свого кума М.Л. Кропивницького [8]. Як би там не було, але М.А. Аркас пішов назустріч сину і дозволив навчатися у новоство - реному Новоросійському університеті в Одесі. Микола закінчив природознавче відділення фізико-математичного факультету. Судячи з приватного щоденника за 1875 р., навчанням юнак не переймався. Про випускні іспити згадав у травні і почав «зубрити як скажений». Проте зі сторінок щоденника дихає коханням, лірикою та літературними спробами. Потужний народний стрижень допомагав молодому Аркасові миттєво відчувати фальш і порожнечу псевдо інтелігентських сентенцій одеських аристократичних гуртків. Поступово коло його студентського спілкування повужчало. У ньому лишилися лише Старови та Кропив- ницькі. З іншими виникали непорозуміння: « Полаявся з Диком за Україну », – писав майбут- ній автор «Історії України-Русі» [9]. 1’2013 Тетяна Березовська 56 Обложка рукописи Н. Аркаса «История УкраиныРуси» Краківське видання книги М. Аркаса «Исторія України- Русі. 1912