Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

*** Потяг Москва-Київ, змучено пихкаючи паром, час від часу сповіщаючи поселення навколо колії про себе, поволі рухався до Києва. Пасажири займалися своїми звичними справами. Здавалося, нічого не змінилося у трьохсотлітній Російській імперії. Але в дійсності, з початком світової війни, сталися великі незворотні зміни, які починалися ніби і не надто гучною справою, убивством 28 червня 1914 року в Сараєво спадкоємця австрійського престолу Франца Фердинанда. За чотири роки війни для підданих Російської імперії вона стала звичною справою. Тисячі солдатів травилися на фронтах газом, десятками тисяч люди гинули. А піддані імперії знали, що в Петербурзі є цар, який удень і вночі про них дбає. За його царювання було, здається, лише одне прикре непорозуміння – поразка у російсько-японській війні. Але то було так далеко від метрополії, та і після неї минуло чимало часу. Може, то й не японці перемогли у війні, а непереможний російський морський флот. У війні проти німців і австріяків російське військо показало, що таке міць його зброї і доблесть генералів та солдатів. Якби цар дозволив, то один Брусилов зумів би перемогти і Австро-Угорщину, і Німеччину. Такі розмови точилися у вагонах потягу, а їх краєм вуха чув, проходячи до вагона-ресторану, Михайло Грушевський. Хоча про зречення царя писали всі російські газети, населення ще якось не звиклося з тою думкою, і як завжди мало надію, що в Петрограді розберуться, кого поставити царем, а їхня справа – служити йому вірою і правдою. Серед тих небагатьох, хто знав, що в лютому відбулася революція, царя ніхто не обирає, а на чолі імперії стоїть Тимчасовий уряд, який навіть не планує обирати царя, а проголосив зміну Російської імперії на республіку, був і Грушевський. Але, скоріш за все, лише він один у цьому потягу