Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

167 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» на автономних засадах, незалежно від політики Петрограда. Михайло Ярошенко разом з Миколою Аркасом і Євгеном Коновальцем були присутні на з’їзді і після закінчення разом з делегатами пішли на Софійську площу. Уся площа, яка вже потонула у вечірніх сутінках, від Софійського собору до Михайлівського монастиря, була заповнена десятками тисяч киян. Звучно гудів із дзвіниці Софійського собору дзвін Рафаїл, і сквапливо сипав дзвінкі, дрібні звуки збір малих дзвонів. Біля самого пам’ятника Хмельницького почалося відслужіння молебню. Український полк гетьмана Богдана, як один чоловік, упав на коліна. Стала навколішки й публіка. У сутінках виблискували ряди сталевих багнетів над головами вояків. Після закінчення молитви на підвищення біля пам’ятника Хмельницькому піднявся Симон Петлюра. Голосом, що зривався від хвилювання й урочистості моменту, він звернувся до присутніх: – Брати українці! Ви вже присягнули раз... Присягнемо ж ще раз, що без автономії для нашої Неньки-України не вернемося до своїх частин! – Присягаємо! Зірвався простір Софійської площі від спільного оклику, що вирвався із тисяч грудей. Гучно встали вояки з колін на ноги. Пролунав українською мовою наказ: «Кроком руш»! І одночасно з гуркотом чобіт вояків, пересилюючи їх над площею, злетіла пісня. То подав голос Микола Міхновський, який став поряд із Симоном Петлюрою. Пісню одразу ж підхопили сотні голосів: Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля! Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці! Душу й тіло ми положим за нашу свободу І покажем, що ми, браття, козацького роду!