Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

173 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» – Пане Міхновський, дякую за підтримку і попередження, але ж не нам озиратися на інтернаціоналістів, які забули, що саме наш народ найбільше потерпав від національного гноблення. Причому викривленому і цинічному. Вони ж нас звали і звуть «братами»! Але менше з тим, то все слова, потрібна дія. Пане Аркасе, які у Вас пропозиції? – Пане військовий секретар, Ви самі сказали, що потрібна дія, я беззастережно за те, щоб владу взяли у свої руки патріоти, або як нас обзивають соціалісти – «самостійники». Маю і пропозиції. Пан Міхновський практично для цього зробив все необхідне. Краще не придумаєш. Саме створені ним полки Хмельницького і Полуботка, які сьогодні в Києві є силою і символом українськості, повинні принести істинно український дух у Центральну Раду. І очолити їх повинна людина, якій і вояки, і ми довіряємо. Думаю, що то пан Міхновський. Усі замовкли, обмірковуючи слова Миколи Аркаса. Він мав найнижчий ранг серед присутніх. Але з іншого боку – був військовим офіцером з діда-прадіда, у його жилах текла кров бунчукових товаришів Богдановичів! А до того ж він був досвідченим офіцером-фронтовиком. Тож доки всі думали, заговорив Михайло. – Перш ніж планувати, послухайте і мене, хоч я і не військова людина. Не включайте у плани проведення заходу пана Петлюру. Він повинен бути поряд із Винниченком у малій Раді. По-перше, проводити там нашу лінію, у нього там є не лише противники, але й однодумці, а по-друге, ми з перших вуст будемо знати про плани наших супротивників. Військові здивовано слухали Михайла, він, як правило, завжди мовчав, коли мова заходила про справи військові. Але ця його пропозиція не сподобалася лише Симону Петлюрі. Вони зналися з Михайлом давно, тому він звернувся до нього, як до товариша. – Михайле, може, ти і мудрі речі говориш, проте, знаючи