Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

191 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» що його батько грек, та ще й до того був генерал-губернатором Миколаєва та командиром Чорноморського флоту. І раптом Аркас почав зі мною говорити українською, та ще й з полтавською вимовою, як у мого батька. Ну, мій батько народився у полтавській губернії, тому не дивно, а от Аркас… – Товаришу Троцький, то теж не дивно, його мама з Полтавщини, з відомого козацького роду Богдановичів! – От як буває! А я навіть не знав, чому в мене до нього була така симпатія. Ми в той час мали можливість голосно дати про себе чути, як би на прем’єрі його опери розкидали у офіцерському клубі наші прокламації. Але він попросив не робити цього, і я послухав. То для мене було дуже не властиво. Не чув, як він там? – Скоро буде десять років, як його поховали. Хворів він, і тому рано помер через крововилив у мозок. Вони замовкли, згадуючи Миколу Аркаса, себе поряд з ним, недосвідченими проте самовпевненими революціонерами. Троцький захотів змінити тему із сумної на більш оптимістичну. – А як твої друзі-земляки, Іван та Михайло Яровенки? – Мене тоді арештували першим, вирахували за почерком, але тримали недовго. Відпустили через певний час без права проживання у містах. А Іван після в’язниці був у Сибіру, повернувся у дев’ятсот третьому. Розшукав нас, і ми у Висунську створили марксистську організацію. Контактували з Херсонськими есерами. У тисяча дев’ятсот п’ятому взяли у селі владу забрали в поміщиків землю… Але то було недовго. Прислали з Миколаєва чорну сотню. Ми дали бій. Потім нас арештували. Івана, а з ним ще чотирьох товаришів розстріляли, а я арештований вже вдруге, потрапив до Сибіру. А звідти у лютому до Петрограда, планував розібратися тут, навчитися, і знову додому, боротися там. – То дуже мудро Ісак, але чекай, ти говорив про Івана, а як твій друг-співак, десь в опері співає?