Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

209 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» Михайло розумів, що він, як господар, не повинен був би так говорити, але стриматися не міг. Минулого разу Ісак розповідав йому, як проходив Всеросійський з’їзд Рад, а перед приходом Ісака вони з товаришами обговорювали те, як українські соціалісти у Центральній Раді блокують створення Української армії. – А чому ти вважаєш, що в Києві все має повторитися за сценарієм Петрограда? Михайло подивився на Аркаса, той, найімовірніше, мав на меті його підтримати. І тому продовжив. – По-перше, у Києві немає Троцького, а П’ятакових хоч і двоє, але вони не замінять одного Троцького, за яким робітничі дружини і матроси табунами ходять! То він у нас в Миколаєві говорити навчився. А до того ж він людина, яка з молодих років направлена на злі справи, мені батько про нього розповідав. А життя це підтвердило. Але маю надію, що в нього досить справ у Петрограді, тож у Київ він не приїде. І хоч Аркас, як завжди, говорив спокійно, і, здається, без підтексту, гості, слухаючи його, хмурнішали. Першим не витримав Примаков. – Исак, мне кажется, нам пора уходить, царские офицеры нам не попутчики и не помощники! – Пане Примаков, а Вам не видається дивним, що царський офіцер Російської імперії говорить українською мовою, а зять великого українського письменника гордує мовою, якою той писав свої твори? Цікаво, з Михайлом Михайловичем Ви теж говорили російською мовою? – А что в этом странного? Да, в основном на русском. Но он не был помещиком и царским генералом! – Менше з тим, царський генерал Скоропадський привів свій сорокатисячний військовий корпус під знамена Української Центральної ради, як, до речі, і я свою сотню, як і полонений офіцер Австрійської армії, українець Євген Коновалець