Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

235 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» розумію, що той вибір змінив моє життя. Чи від того мені буде гірше, немає значення, іншого вибору я не маю. Макаренка змінив Донцов. – Друзі, ви собі не уявляєте, як я весь цей рік хотів всіх вас побачити! За час, що я перебував у прекрасній спокійній Швейцарії, я десятки разів поривався повернутися на батьківщину, от і не втримався тепер. Я ще не знаю, чи надовго приїхав, чим буду займатися, але все це буде направлено на відродження моєї нації, яка сьогодні зветься українською! Кожен із присутніх сказав своє слово, мовчав лише Михайло. Він, як завжди, був ніби і у центрі подій, що відбувалися, і водночас ніби відсторонений. Або, правильніше сказати, продовжував знаходитися у тіні більш рішучих товаришів, як колись за спиною брата. Але, тепер саме він повинен був сказати завершальне слово, і воно повинно прозвучати вагомо та переконливо. Проте нічого мудрого на думку не спадало. – Товариші, дозвольте мені підсумувати. Я уважно слухав усі виступи і з задоволенням можу вам сказати, ми сьогодні всі одностайні у своїй любові до України і підтримаємо Четвертий Універсал. А коли Україна має таких синів, то вона дійсно ще не вмерла і дасть Бог – не вмре! А славу і волю будемо здобувати у бою з московсько-більшовицькими загарбниками! *** На другий день всі, хто був у редакції, крім Петлюри, що виїхав у Полтаву до Омеляна Волоха, Коновальця та Аркаса, які відправилися до своїх військових підрозділів, взяли участь в засіданні Малої Ради. Михайло прийшов раніше, але зала засідання вже була заповнена. Усі терпляче чекали початку. Михайло Грушевський і Володимир Винниченко, з’явилися у залі лише опівночі. Увесь цей час політичні фракції