Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Запізнілий гетьман 308 Чи день прийде з грозою-зливами? розповіли про створення Національної Ради та обрання головою Ради Володимира Винниченка. Вони принесли для друку заяву Національної Ради про те, що вона категорично не підтримує повстання проти гетьманської влади, яке буде лише на шкоду Державі. – Щоб ти розумів, Михайле, та наша заява – дезінформація для Скоропадського. А повстання нам треба готувати негайно, поки Антанта не встигла визначитися на користь гетьманської влади, поки більшовики не перехопили ініціативу повстання, поки в гетьмана немає великих військових сил, які б придушили повстання. До планів повстання ми долучили директора Департаменту залізничних шляхів Макаренка, генерала гетьманської армії Осецького, полковників гетьманської армії Павленка, Тютюнника, Хилобоченка, декого з партії українських есерів. Плануємо зібрати їх ще до остаточної перемоги Антанти. А самі переходимо на нелегальне положення. Я тобі потім повідомлю про зустріч. Тиждень тому Михайло знову зустрів Винниченка. Цього разу він розповів, що мав розмову з полковником Болбочаном командиром Запорозької дивізії, і той погодився на участь у повстанні. Крім нього, командувач Подільським корпусом генерал Ярошевич і командир Чорноморського кошу Поліщук теж згодилися взяти участь у повстанні. До повстання долучився міністр залізничного транспорту Бутенко. Керівництво штабом повсталих було покладено на генерала Осецького, який керував Залізничною дивізією. Він також сформував резервний полк охорони в Києві під командою полковника Аркаса. А на всіх вузлових станціях невеликі надійні залізничні військові загони. Михайло згадав, що організацію повстання спочатку взяли на себе «Українська Демократично-Хліборобська Партія» та «Партія Українських Соціалістів-Самостійників». Вони порозумілись з «Партією Соцілістів-Федералістів» та з