Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Запізнілий гетьман 316 Чи день прийде з грозою-зливами? формувати у правильне військо й помалу оточувати Київ з усіх боків. Після цих слів Винниченка піднявся Микола Аркас. – Пане Винниченку, товариство, мені здається, була мудра перша пропозиція їхати до Білої Церкви, там тепер є Симон Петлюра і спільно з ним вирішити питання введення його до складу Директорії, а за тим і узгодження плану повстання. Якщо хтось вважає, що сьогодні є можливість і час успішно провести повстання без Січових Стрільців, піднявши народ, то я Вам, як кадровий бойовий офіцер, доповідаю, поразка повстання буде ще до його початку. Присутні перевели погляд на генерала Осецького, він був старший за званням серед присутніх офіцерів, але в силу своїх природних якостей він не був лідером. Та ще й не мав звички до демократії, він пропонував, коли його запитували. Але зрозумів, що тепер повинен сказати аргументоване заключне слово. – Панове, я повністю згоден з полковниками Коновальцем і Аркасом, минулої зими ми з їхніми підрозділами пройшли військовий гарт, і, здається, знайшли спільну мову з ними і Симоном Петлюрою. Тож якщо цього разу нам довірять очолити військову частину повстання, я готовий узяти в ній участь разом з ними. З великою долею вірогідності можу сказати, що інші підрозділи війська гетьмана після оприлюднення його відозви теж стануть на захист Української держави. Але хтось повинен стати першим. То повинні бути хоробрі ціленаправлені вояки, якими і є Січові Стрільці. Думаю, що мені необхідно їхати до Білої Церкви, а ще Винниченку, та полковникам, а представникам партій готувати повстання у Києві, як то робили більшовики минулого року. На тому, зважаючи на небезпеку бути арештованими, всі почергово роз’їхалися. Уже наступного дня після наради новоспечених «директорів», у першій годині після обіду