Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Запізнілий гетьман 320 Чи день прийде з грозою-зливами? Гетьман схвильовано почав ходити по кабінету. Потім сів за стіл і запросив сісти полковників. Коли вони приготувалися його слухати, Скоропадський повернув свій погляд до Коновальця, а потім поглянув на Аркаса і сумно посміхнувся. – Я повинен розуміти, що і мій комендант столиці теж проти мене? – Ви правильно зрозуміли, пане Ясновельможний Гетьмане, однак, присягаю, що до цієї миті я чітко і сумлінно виконую обов’язки, покладені на мене паном гетьманом. Більш того, я не змінив своєї думки, я присягав Українському очільнику держави, оскільки був упевненим у його чеснотах. Водночас я не присягав генералу Денікіну, якого поважаю, він гідний офіцер, але не маю бажання разом з паном Скоропадським у нього служити. Я українець, і віддам життя за свою державу, а не за єдину Росію. Якби то було по-іншому, я би вже служив у генерала Денікіна. Скоропадський ще раз сумно посміхнувся у відповідь на слова Аркаса і розвів руками. Потім знову повернувся до полковника Коновальця. – Я тебе розумію, Євгене, і не буду переконувати, але скажу те, чого не знаєш ти. А після цього ще раз зважимо, як діяти. Рішення про укладання Берестейської угоди з серединними країнами приймав не я, а Центральна Рада. Хоча, вона мала можливість укласти мирну угоду з Антантою, і тепер Україна була б з переможцями. – То правда, пане гетьмане, така можливість у нас була влітку сімнадцятого, але соціалістична Центральна Рада не бачила самостійного майбутнього, а лише у федерації з Російською республікою. А ми з вами не мали військових потуг на той час, щоб допомогти Міхновському. Хоча то не зовсім правильно, Ви привели на захист України сорокатисячний боєздатний військовий корпус. Якби Ви стали разом з