Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Запізнілий гетьман 324 Чи день прийде з грозою-зливами? ешелон. Цим ешелоном підрозділи Січових Стрільців будуть доставлені на залізничний вокзал Києва. Захопивши вокзал, Січові Стрільці об’єднаються з повстанцями столиці і захоплять її. Ще декілька годин вони обговорювали деталі і послідовність дій, визначали відповідальних і розійшлися далеко за північ. А зранку шістнадцятого грудня повстання почалося, як і планувалося, роззброєнням гетьманської «варти» в Білій Церкві. Перебравши до своїх рук владу в місті, стрілецькі загони завантажилися в ешелони і відправилися на Київ. Другого дня була захоплена станція Фастів, а за нею вже Мотовилівка. Наступною була станція Васильків. Але біля станції Мотовилівка на Січових Стрільців чекав гетьманський офіцерський військовий загін у складі понад п’ятсот добре озброєних офіцерів на чолі з генералом, князем Святополк- Мирським. З ними були броньований потяг і загін в сімсот сердюків, особистої гвардії Скоропадського. Отримавши цю інформацію від залізничників, Євген Коновалець віддав наказ зайняти позиції у лісі навколо станції. На озброєнні чотирьох сотень Січових стрільців було десять кулеметів і дві гармати. Противник і по кількості і по озброєнню значно переважав «січовиків», тому була вибрана тактика оборонного бою. Це цілком себе виправдало, офіцерський загін вимушений був наступати відкритим полем. Генерал Святополк- Мирський, вважаючи що проти його загону діють селянські повстанці, був упевнений, що вони втечуть лише при вигляді офіцерського загону. Тому загін розпочав атаку, навіть не провівши елементарної розвідки. Не доходячи до лісу, гетьманівці потрапили під шквальний кулеметний вогонь, але несучи великі втрати відважно кинулися вперед. Ще мить – і вояки зійшлися у багнетному бою. Офіцери билися відважно, але змушені були відступити перед Січовиками, які мали