Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Запізнілий гетьман 332 Чи день прийде з грозою-зливами? – А що, маєш таку інформацію? – Так, Євгене, вже і військо готують, їм недостатньо мати ворогом білу гвардію Денікіна, вони ще й з Україною збираються воювати. Як тільки німці підуть з України, московські більшовики підуть на Україну! Вони сплять і видять український хліб і сало, як і німці! Та ще хочуть мати допомогу місцевих більшовиків у російській громадянській війні проти Денікіна. – Сумні речі говориш, отамане. І що ж маємо робити? – Те, що робимо! Брати Київ, вести переговори з Антантою, воювати з більшовицькими військами. У нас іншого виходу немає. Хіба кинути все і поїхати на село книжки писати. Але то в нас Винниченко письменник, і треба віддати належне, талановитий, не те що державотворець. Ми, не маючи до того хисту, так писати не зможемо! Петлюра добре знав, що говорив. Вони з Винниченком були знайомі давно, ще за роботою у Львівських марксистських партіях. Хоча спочатку почув про його незвичайний, як на той час, революційний шлях. Арешти, в’язниці, заслання – то були звичайні речі, але навіть у цьому Винниченкові не було рівних. Здається, ніхто більше нього не втікав із в’язниць і заслань, а після останньої, він таємно перейшов кордон і лишився надовго працювати у Львові. Але то була лише частина його унікальної харизми і незвичайної талановитості у всьому, за що брався. Бог і батьки дали йому приємну, навіть привабливу зовнішність, якої, до речі не мав Петлюра, а до неї ще й унікальний ораторський хист і логічне мислення. Так, після першого ж виступу він повністю володів увагою слухачів. Хоча і Симон мав хист трибуна. Крім того, Винниченко був визнаним письменником і неперевершеним полемістом. На думку Петлюри, він мав лише одну ваду, яка зводила ниць всі його гідності. Він був доконаним марксистом та