Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Директорія 366 І день прийшов сумний, безсонячний… – Пане Винниченку, Ви мудро підмітили: «у випадку – коли »! Скоріш за все я теж дотримуюсь такої думки. Але то наші здогадки. А ваші більшовики-ленінці в особі Муравйова з Єгоровим вже показали, що Україні від них чекати. І не потрібно будувати здогадки! – Пане Аркасе, якщо Ви не знаєте, то я можу сказати, що за наказом Троцького Муравйов розстріляний. – Я знаю, але мені також відомо, що він розстріляний не за свої звірства в Україні, а за перехід від більшовиків до есерів. Я не маю жодного сумніву, що Сталін та Затонський, які тепер йдуть на чолі більшовицьких військ в Україну, будуть поводити себе точнісінько як Муравйов! З місця Аркаса підтримав Євген Коновалець. – Панове, я вам більше скажу, Пілсудський був таким самим царським генералом, як і Скоропадський, але він розпочав війну за власну самостійну державу ще до отримання влади в Україні Директорією. А чому ми замість державності повинні тішитися автономією від Москви? Пане Донцов, Дмитре, скажи, панові Винниченку, чому боротьба у світі виходить зовсім не за Марксом. Гнобителі ніби повинні об’єднатися проти пригноблених, а пролетарі всіх країн проти капіталістів? То чому польські пролетарі не об’єднуються з українськими, а разом з капіталістами і поміщиками пішли війною проти України? Ти давно вивчаєш національне питання. – Так, Євгене, ти правий, коли вирішуються національні питання вони стають над соціальними і партійними. А та нація, яка того не тримається, згодом втрачає державність. До речі, пане Володимире, зверніть увагу на Росію. Керенський, Ленін і Денікін між собою непримиримі вороги, а коли йдеться про Україну, вони хоч і не об’єднуються проти неї, але ставлення до України у них однакове, як до власної колонії. – Пане Донцов, я би не порівнював Леніна з Керенським і Денікіним, він розробив і буде впроваджувати національне