Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Директорія 422 І день прийшов сумний, безсонячний… впевненість у тому, що чоловік повернеться додому живим, і кращі роки їхнього життя ще попереду. *** За час, що Мусін знаходився вдома біля сім’ї, повстанська армія під натиском денікінських військ відходила все далі на захід. Уже біля Умані, разом з військом Української Народної Республіки вона була повністю в оточенні ворожих військ. З півночі і заходу тиснула Польська армія, з півдня і сходу – денікінці. Махно зібрав нараду. – Ну що, хлопці, завів вас батько. Від дому далеко, а з усіх боків вороги, причому їхні військові сили значно переважають наші. Льово, як там твоя розвідка? Вона підтверджує те, що ти мені вчора говорив? – Так, батьку, втрапили ми, мов оселедці в бочку. Шукаю, де тонше дно і не знаходжу. Білі аж до Кавказу, а на півночі за ними – червоні. Петлюрівців небагато, але за ними Галицька армія. За Галицькою – військо Польське! Лишилося лише потилицю чухати. – Не тільки потилицю чухати, можна в полон піти до білих або петлюрівців, а можна й піти на прорив оточення. Тільки слабке місце в оточенні знайти. Колись ми зі Щусем зуміли від австріяків з кільця вийти. Пам’ятаєш, Іване? – Чому не пам’ятаю, тоді я пропонував битися до останнього. От і тепер таку думку маю. Льова правду каже, оточили нас війська, які глибоко ешелоновані, сотні кілометрів треба йти з боями! А ми маємо поранених, і боєзапаси на закінченні. – Усе це так. Але чи ми не на своїй землі, може, рано ще нам помирати?! А послухайте, що я надумав! Проти нас різні вороги стоять, наприклад, більшовики були нашими союзниками, вони навіть до ордена мене представили! – Батьку, ти добре знаєш, як і ми всі, те, що для