Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Директорія 426 І день прийшов сумний, безсонячний… махновців, який пізніше перейняли Червоні козаки Примакова і будьонівці, які і видали цей винахід за свій. Розірвавши кільце оточення, Махно направив свій рух до Дніпра. Рух здійснювався на змінних конях, тому проходив дуже швидко. Уже через десять днів махновці несподівано для денікінців з’явилися на дніпрових переправах, знищили охорону Кичкаського мосту, а ще через п’ять днів були в Гуляйполі. За час цього рейду, армія Нестора пройшла майже сім сотень кілометрів. *** Улітку у війні «червоних» і «білих» на теренах Російської республіки відбулися великі зміни. Верховний правитель Росії адмірал Колчак вирішив передати свої повноваження генералу Денікіну, а владу на території Сибіру отаману Семенову, присвоївши йому звання генерала. Незадовго після цього, він був захоплений і розстріляний більшовиками. У силу цих та інших обставин, епіцентр громадянської війни у Росії перемістився з центральної Росії на південь. За декілька місяців більшовицької влади на Кубані, Дону і в Україні, більшовики зуміли своїми діями налаштувати проти себе все населення. В Україні за Григор’євим, який підняв антибільшовицький заколот, повстало все сільське населення як і за німецької окупації. Трохи меншим за силою було Вешенське повстання на Дону. Це повністю дезорганізувало тили Червоної армії. На їхнє придушення з фронтів більшовики вимушені були зняти великі військові об’єднання, що не завжди було ефективно. Вояки Червоної армії цілими підрозділами переходили на бік повсталого народу. То був сприятливий час для Білої армії, і генерал Денікін використав його повністю. Розгромивши ослаблені червоні військові корпуси і дивізії, денікінці зайняли Царицин, Харків, Олександрівськ,