Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Директорія 438 І день прийшов сумний, безсонячний… Перекопський перешийок був добре укріплений. І хоч вал був не надто високий, у таку погоду, вночі покритий кригою, а вдень розталою багнюкою, він практично був неприступним. Тож Врангель мав надію спокійно відсидітися за ним до весни. На нарадах у Фрунзе жоден військовик не міг запропонувати гідного вирішення питання щодо штурму Перекопу. У цей час командарму Фрунзе доповіли, що прибули підрозділи «махновців». Зважаючи на це, була призначена наступна нарада вже за участі їхнього командира. *** Коли Каретника з Мусіним провели до преміщення, де проходила нарада, серед присутніх червоних командирів йшла жвава сварка – йти на приступ перекопського валу чи почекати весни. Один з командирів якраз відстоював цю тезу. – Товарищи! Я до революции сидел в Херсонской тюрьме и заметил, что на юге весна приходит очень рано, в феврале бывает до двадцати градусов тепла. Так чего нам не подождать пару месяцев и разгромить беляков весной с первыми цветочками! Червоні командири розсміялися вдалому жарту. Але один більш поміркований заперечив. – Такие погоды в феврале бывают не чаще чем один раз за пять лет. Как правило, именно февраль самый холодный месяц на юге России. Так что раньше апреля нам нечего планировать! Мусін з Каретником слухали виступи червоних командирів і не брали участі в пустих розмовах. Тим більше, запізнившись на початок, вони не знали про що йшлося до їхньої появи. Після цієї дивної, на погляд Мусіна й Каретника, наради, їм передали наказ Фрунзе прибути до нього. Михайло Фрунзе, як більшість червоних командирів, не