Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

47 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» повинні вважати нас зрадниками. Ми їх агітували на виступи проти влади і не повинні кинути напризволяще. Які будуть пропозиції? Жоден з керівників гуртків, крім Мухіна, до цього не був у в’язниці. Хоча й знали про це, коли вступали до організації, така перспектива нікого не приваблювала, але всі намагалися про те не думати. Однак рішення треба було приймати терміново, що зробити складно. Мухін, на правах старшого і мудрішого, запропонував на декілька тижнів виїхати з Миколаєва в різні місця. А у випадку масового арешту всіх членів організації керівникам треба не ховатися від затримання, а вже у в’язниці допомогти молоді порадами і підтримкою. Інших пропозицій не було. Того ж вечора Іван Яровенко зібрав своїх земляків, які були в його кружку. Протягом години всі зібралися, не було лише Ісака Мусіна. Причину відсутності повідомив Михайло, який після навчання працював з Ісаком в одному цеху. – Іване, Ісака одразу за годину після обідньої перерви закликали до начальника цеху. – Зрозуміло, що Ісака взяли першого. Він писав прокламації, звірили почерки, то так і вирахували! Ну, що можу вам сказати, керівництвом організації прийнято рішення йти у підпілля, а якщо говорити по-простому, то виїздити з Миколаєва. Хлопці, має хто куди поїхати, крім як до батьків? Удома знайдуть швидко. Усі задумалися, перебираючи знайомих. Першим згадав Сашко Китовер. – Іване, я маю родичів у Гуляй-полі. Це Олександрійський повіт Катеринославської губернії. Там єврейська колонія. – То добре, Сашко, там тебе шукати не будуть. Думаю, маєш пару днів, щоб зібратися. Додому не повідомляй, куди поїхав. Владнається ця справа, через півроку даси про себе