Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Та довга ніч, безмісячна… 50 Національна революція ним вихопилося здивоване обличчя дружини губернатора, потім червоне з розгніваними очима генерал-губернатора. Перед виставою він закликав Аркаса і попередив про його відповідальність за порядок у залі. «Думаю, від слів Шевченка та Вашої музики небо на сцену не впаде…». Але тепер він не міг думати про наслідки. Уся його увага була прикута до дійства, яке відбувалося на сцені. І от фінальний акорд. Уся напруга останніх місяців якось ніби спала з пліч, а відчуття невимовного полегшення і радості вилилося нестримними сльозами. На біду саме в цей час зал став скандувати «Автора! Автора!». Наче уві сні, він дивився в зал, бачив радість і захоплення на обличчях людей, що вщент заповнили зал і не хотіли розходитися. Раптом він побачив себе ніби з боку, – заплаканого, що тисне руку диригенту, а потім вклоняється глядачам. «Незугарна, мабуть, була картина!». Але що поробиш, він такий є, іншим уже не буде. Сталося так, що в цей час дружина з донькою були у столиці, і після небувалої радості і збудження вдома його охопив ціпеніючий спокій, ба навіть смуток. А разом з тим відчуття якоїсь власної ницості. Ну хто він за один, що зробив для свого народу? Його дід – грек, який досяг значних кар’єрних успіхів, батько, що займав посаду генерал-губернатора, і він, що не досяг успіхів ні у військовій, ні у світській справі. А сьогоднішній успіх – то що? Чи став він тепер композитором, чи залишився звичайним дилетантом? А як ще назвати людину, яка не має систематичної професійної освіти. Ні, освіту він здобув достойну, але за фахом, що далекий від музики. То хто він тоді? На прем’єрі опери в Миколаєві йому піднесли лавровий вінок з написом на стрічках: « Вельмишановному Миколі Миколайовичу Аркасу, композитору «Катерини», від вдячного Товариства малоросійських артистів. 14 березня 1900 року ». То, може, він дійсно композитор?