Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

81 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» цьому випадку їм самим не потрібно було працювати. Спочатку вони захопили Володимиро-Суздальське князівство, а потім і Київську Русь, і загарбницькими війнами пройшли майже всю Європу. А в цей час помер їхній вождь Темуджин, або як у нас його звуть – Чингізхан. Татари поділили всі звойовані землі, створили на цих захоплених теренах ханства, беручи данину з тамтешнього люду. До Києва ближчим було Кримське, далі на схід – Астраханське, Казанське й інші. – Михайле Сергійовичу, то Ви хочете сказати, що Володимиро-Суздальське князівство не входило до Київської Русі? – То не я хочу сказати, то наша історія так розвивалася. Слов’янські племена не просто так створили Київську Русь. Вони з давніх-давен жили у спорідненому суспільстві, яке сусідні народи називали по-різному. Давні греки – скіфами або антами, римляни – сарматами, а вже візантійці – русами. Але як би їх не називали, ці племена понад три тисячі років, як стверджує давньогрецький історик Геродот, проживають на одній території. На сході вона має кордон по річці Дон, на заході – Дунай, а на північ до лінії – Чернігів, Мінськ. Саме на цих теренах і розселений тепер український етнос. – А як же Москва і Суздальське князівство? Я читав, що Москву заснував Юрій Долгорукий, який був суздальським князем. – То вже землі угро-фінів. На північний схід від Київської Русі проживали племена меря, чудь, мордва та інші. Вони не мали нічого спільного зі слов’янами, але мали залежність від Київської Русі. Тут були розміщені «гарнізони» з «руських» дружин, якими керували намісники або родичі великого князя Київського. Їхнім завданням було збирання податей та слідкування за торгівлею з місцевим населенням. Вони величали себе великими князями і деколи навіть проголошували самостійність по відношенню до Київської Русі.