Новітні кримінально-правові дослідження – 2023 : Альманах наукових праць / за ред. д.ю.н., професора О.В. Козаченка, доктора філософії в галузі права (PhD), доцента О.М. Мусиченко. – Миколаїв : Іліон, 2023.

111 існування. Це і є у сукупності гарантом демократичної, незалежної і вільної країни. Тому серед інших конституційно-правових норм важливе місце посідає необхідна оборона особи. Кримінальний закон закріпив таку обставину, що виключає кримінальну протиправність у частині VIII чинного Кримінального кодексу України від 2001 року. А Конституція у свою чергу гарантує таке право кожній особі [1], однак при сукупності певних ознак. Таке право є абсолютним, тобто ніхто не може його відчужити і перешкоджати здійсненню, та суб’єктивним (особа сама вирішує користуватися ним чи ні). Важливою умовою є особа, який заподіюється шкода при необхідній обороні та крайній необхідності. Такою особою може бути тільки та, що посягає на життя та здоров’я і стосовно якої і вчиняється оборона. Якщо ж кривда була завдана людині, котра не причетна до скоєння протиправного діяння, нападу, замаху, тоді той, хто її наніс буде нести кримінальну відповідальність стосовно своїх дій. Щодо прямого визначення, то воно закріплено у Кримінальному законі статтею 36 і 39. Надамо визначення із кодексу щодо таких обставин. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Крайня необхідність в статті 39 закріплено таким чином: не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності [2]. Законодавець дає нам чітко зрозуміти, за яких обставин діяння буде вважатися необхідною або крайньою обороною. Характерною обставиною необхідної оборони та крайньої необхідності є заподіяння достатньої шкоди за умови, що особі дійсно була пряма загроза або загроза її заподіяння. Чітко визначено допустимі межі такої оборони і вони не повинні перевищувати дозволені. Однак, наприклад, якщо необхідна оборона є такою, що дійсно