Новітні кримінально-правові дослідження – 2023 : Альманах наукових праць / за ред. д.ю.н., професора О.В. Козаченка, доктора філософії в галузі права (PhD), доцента О.М. Мусиченко. – Миколаїв : Іліон, 2023.

125 Відповідно до даних Офісу Генерального прокурора, у 2022 році всього було обліковано 62128 кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, серед них 22 випадки геноциду. Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року у статті 2, визначає геноцид, як «вчинення будь-якої із заборонених дій з наміром знищити, повністю або частково, будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку» [1]. У цій статті виділяється 5 основних форм злочину геноциду: a) убивство членів такої групи; b) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи; c) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її; d) міри, розраховані на запобігання дітородіння в середовищі такої групи; e) насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу [1]. Виходячи з цього, саме ця конвенція про запобігання злочинам геноциду, разом із судовою практикою Міжнародних кримінальних трибуналів, становить правову основу для встановлення зв’язку гендерно- обумовлених кримінальних правопорушень зі злочином геноциду. Ця конвенція є результатом роботи польського вченого єврейського походження Рафаеля Лемкіна. Саме Лемкін у 1944 році у своїй праці «Правління країн Осі в окупованій Європі: закони окупації, аналіз правління, пропозиції до змін» («Axis Rule in Occupied Europe: Laws of Occupation, Analysis of Government, Proposals for Redress») вперше вжив термін та сформулював поняття «геноцид» [2] і власне сам Лемкін говорив, що «геноцид – це координований план різних дій спрямований на знищення суттєвих основ ще національних груп із метою їхнього знищення, як таких» [3]. Вчинення злочинів геноциду містить елемент політики, тобто воно є масовим і воно є санкціонованим. Свідчення цього є те, що вище керівництво російської федерації, зокрема особисто путін, не лише толерує такі дії, наприклад, не притягуючи винних до відповідальності, але більше того, вони їх заохочують. Наприклад, Указом президента російської федерації було відзначено та присвоєно звання гвардійській 64 окремій мотострілецькій бригаді, яка за даними Служби Безпеки України вчиняла звірства в Бучі, серед цих звірств були і зґвалтування. Сексуальне насильство та зґвалтування перетворюється на зброю, якою вчиняються акти геноциду, воно стає одним зі способів знищення людської групи. Це зброя, настільки ж ефективна, як кулі та снаряди.