Новітні кримінально-правові дослідження – 2023 : Альманах наукових праць / за ред. д.ю.н., професора О.В. Козаченка, доктора філософії в галузі права (PhD), доцента О.М. Мусиченко. – Миколаїв : Іліон, 2023.

23 індивідуальний підхід, іноді він обирається ірраціональним шляхом через почуття та емоції не підвладні роботам. П’яте питання. Чи можна застосовувати черепні імплантати за для управління поведінкою злочинців (ці імплантати дозволять контролювати емоції, насильницькі дії і, навіть думки злочинців)? Деякі люди вже мають імплантати в голові: за для подолання глухоти, хвороби Альцгеймера та епілепсії. Є спеціалісти, які вважають, що насильницькі злочини – це різновид психічного захворювання, тому суспільство може виступати за церебральне перевиховання злочинців, іншими словами, лоботомію [5]. Відповідь. Прикро те, що деякі науковці не роблять висновки із помилок, зроблених попередніми поколіннями. Лоботомія, яка набула широкого розповсюдження у минулому столітті, мала трагічні наслідки. Тяжкі психоневрологічні зміни у післяопераційному періоді (порушення інтелектуальних та особистісних характеристик пацієнта, галюцинації, марення, агресія і т. ін.) змусили відмовитись від проведення цієї операції. В кінцевому підсумку усі зрозуміли, що лоботомія стала інструментом в руках користолюбних та жадібних до слави лікарів. У XXI столітті ті ж самі пороки змушують повертатися до ідей, пов’язаних із перезавантаженням мозку людини. І знову ж таки мета ставиться благородна. Наприклад, зберегти гроші платників податків (Чи має держава витрачати великі гроші на утримання злочинців в місцях позбавлення волі?) або виправити злочинця не витрачаючи багато часу (Що, краще – закрити в ізоляції злочинця на кращу частину його єдиного життя або, можливо, більш гуманно попрацювати з його мозком та звільнити після цього?). Однак, насправді наслідки перезавантаження мозку людини можуть виявитися ще гіршими ніж при лоботомії (вона ставила під загрозу життя та здоров’я лише психічно хворих, перезавантаження мозку ставить під загрозу існування всього людства). Трансгуманісти, за образним висловом А. М. Горячківської, впроваджують у наш світ сурогати та протези буття [3, с. 6]. Активне їх застосування, свідчить про перетворення високої культури на цивілізацію. Як писав О. Шпенглер, культура і цивілізація – це живе тіло душі та її мумія. Культурна людина живе, заглиблюючись усередину, цивілізована живе, звертаючись до зовнішнього, у просторі, серед тіл та «фактів», віднині кожен стає матеріалістом. Соціалізм, писав О. Шпенглер, – всупереч зовнішнім ілюзіям – аж ніяк не є системою милосердя, гуманності, миру та турботи, він є системою волі до влади. Все інше самообман [4]. Так само трансгуманізм є лише прагненням до необмеженої влади та спробою