Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА ПІСЛЯМОВА Завершуючи цей «літопис», можна констатувати, що досвід Миколаєва у 2022– 2026 роках вийшов далеко за межі локальної комунальної кризи. Це дослідження зафіксувало унікальний у світовій історії прецедент, коли велике промислове місто стало об’єктом цілеспрямованого «водного терору», але не лише вистояло, а й трансформувало свою вразливість у нову модель стійкості. У книзі проаналізовано три ключові аспекти миколаївського феномену. По- перше, − це технологічний спротив, шлях від подолання критичних показників якості води, що в рази перевищували нормативні значення, до впровадження сучасних протоколів водопідготовки та проектування найсучасніших в Україні очисних споруд. По-друге, − це соціально-екологічна трансформація. Анкетування та гідрохімічний моніторинг підтвердили, що миколаївці перестали бути пасивними споживачами. Громада еволюціонувала від вимушеної адаптації до дефіциту води до глибшого розуміння причин цієї кризи. Навіть за умови збереження альтернативних джерел постачання, у миколаївців сформувався чіткий запит на відновлення екосистеми Південного Бугу як першооснови для стабільної якості життя. Ця прикладна екологічна обізнаність стала важливим елементом нової міської ідентичності. По-третє, - це культурна рефлексія. Мистецький фронт Миколаєва, від дитячих репортажних і образних малюнків до масштабних проєктів професійних авторів, став невід’ємним складником міської стійкості. Візуальна документація досвіду «спраги» виявилася такою ж критично важливою, як і модернізація насосних станцій, адже саме культура допомогла зафіксувати емоційний код під час війни та водної кризи та сформувати візію відновлення міста, яке зберігає свою ідентичність у «темні час». Символічним завершенням етапу системної водної кризи для Миколаєва став запуск амбітного проєкту з будівництва нових очисних споруд вартістю понад 800 мільйонів гривень. Ця ініціатива — не просто спроба повернути місту доступ до якісної води, а заявка на створення найтехнологічнішого водопровідного комплексу в Україні. Якщо період 2022–2025 років був часом відчайдушної боротьби за кожний літр, то 2026 рік позначив перехід до стратегічного проєктування майбутнього. Новий водогін було запущено 7 жовтня 2025 року. Реалізація проєкту такого масштабу доводить, що досвід Миколаєва перестав бути локальною історією виживання. Місто пройшло крізь унікальний у світовій історії воєнні випробування, де вода відігравала роль зброї. Нинішні інвестиції в очисні технології − це остаточна перемога над стратегією "водного терору", яка мала на меті зробити місто непридатним для 117