Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА метали. Цей коктейль хімікатів хлинув у Південний Буг та Інгул. Для миколаївців, які використовували воду з лиману для технічних потреб, це означало, що і без того агресивне середовище в трубах стало ще більш небезпечним. Вода змінила не лише хімічний склад, а й колір та запах, ставши каламутною і важкою. Найбільшим викликом для міських служб та мешканців став бактеріологічний стан річок. Вода, що затопила сотні скотомогильників, цвинтарів, каналізаційних відстійників та вигрібних ям на своєму шляху, стала ідеальним середовищем для розмноження небезпечних мікроорганізмів. Трупи тварин, які течія прибивала до миколаївських берегів, лише погіршували ситуацію, створюючи ризик спалахів холери, дизентерії та гепатиту А. Саме в цей період у Миколаєві було введено жорстку заборону на купання, вилов риби та використання річкової води навіть для найпростіших господарських цілей. Для прифронтового міста, де річка завжди була місцем психологічного розвантаження, порожні, залиті брудною водою пляжі стали символом нової, ще глибшої ізоляції. Контроль за якістю води став питанням національної безпеки: лабораторії працювали в цілодобовому режимі, відстежуючи показники, які зашкалювали за всіма санітарними нормами. Удар по альтернативних джерелах Особливий драматизм ситуації полягав у тому, що підйом забрудненої річкової води почав впливати на стан ґрунтових вод. Багато пунктів роздачі води у місті та приватні свердловини, на які мешканці покладали великі надії, опинилися в зоні ризику. Підняття рівня річок тиснуло на водоносні горизонти, що могло призвести до потрапляння інфекцій та токсинів у підземні джерела. Миколаївці, які вже навчилися бути професійними логістами та економити кожну літру, тепер зіткнулися з новою фобією: чи безпечна та вода, яку вони набирають у свердловинах поблизу берега? Навіть системи зворотного осмосу, що стояли на пунктах видачі, потребували частішої заміни фільтрів через підвищену каламутність та хімічне навантаження вхідної води. Ціна «великої води» Таким чином, Каховська трагедія для Миколаєва стала не епізодом затоплення, а екологічним вироком на довгі місяці. Якщо Херсонщина боролася з руйнівною силою потоку, то Миколаїв вступив у тривалу боротьбу з його отруйними наслідками. Місто ще раз переконалося: вода — це не просто рідина в трубах чи річці, це вразлива система, яку ворог намагався отруїти на всіх рівнях — від централізованого водозабору до останньої прибережної свердловини. Цей досвід остаточно закарбував у свідомості містян: справжньою цінністю є не просто вода, а її чистота та безпека. Це створило критичну ситуацію для тих мешканців Миколаєва, які користувалися приватними свердловинами або колодязями в 51