Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА ПЕРЕДМОВА Для Миколаєва війна почалася не лише з вибухів, а й із тиші, що раптово запала в магістральних трубах. 12 квітня 2022 року вода в місті перестала бути просто комунальним благом — вона перетворилася на воєнну мішень. Цілеспрямований підрив водогону на окупованій Херсонщині став початком безпрецедентного експерименту з виживання півмільйонного міста, яке ворог намагався зламати спрагою. Монографія «Хроніки спраги: документування викликів та рішень водної безпеки міста Миколаєва» — це літопис перетворення «міста на воді» на місто, що виборює кожний літр. Це результат фіксації подій у режимі реального часу, де за кожною цифрою лабораторного аналізу стоять черги з баклажками, шум генераторів біля свердловин та гіркий присмак солі в кранах. Актуальність цієї праці полягає в її документальній унікальності. Миколаїв став сучасним полісом, який упродовж понад чотирьох років балансує на межі екоциду. Цей досвід — жорсткий, кризовий — є маніфестом того, як громада здатна перетворити критичну вразливість на нову архітектуру стійкості. Центральними платформами для цієї фіксації стали ГО «Відкритий екологічний університет» і Чорноморський національний університет імені Петра Могили. Основні аспекти аналізу означеної проблеми розгортаються через такі вектори. Гідрохімічна хроніка, де аналіз поверхневих вод навколо міста та міських мереж стає протоколом хронік. Ми документуємо, як хімічний склад води змінювався від «солоної катастрофи» 2023-го до крихкої стабілізації 2026-го, коли каламутність у 7 NTU залишається німим свідком понівечених корозією труб. Соціальний вимір дослідження «блакитної економіки» та повсякденних наративів мешканців, коли описується, як пластикова ємність стала головним атрибутом міського пейзажу, а доступ до води сформував особливу воєнну культуру — сувору і терплячу. Естетика спротиву та дитячий погляд через мистецьке переосмислення екологічної ситуації Миколаєва. Від масштабних муралів «Велика риба» та «Дерево життя», що стали візуальними оберегами міста, до дитячих екомалюнків. Саме в дитячій творчості «спрага» постає найбільш оголеною, а надія на чисту воду — найбільш щирою. Мистецтво та фотофіксація змогли задокументувати те, що не можуть передати цифри. 5