Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА мереж міста. Дослідження, проведене в межах чотирьох ключових точок Миколаєва, розкриває динаміку цих показників як важливу частину «паспорта» водної кризи (Рис. 2.5). рН як пульс хімічної активності Водневий показник, або рН, є індикатором того, наскільки середовище є кислим чи лужним. Для природних вод Бузького лиману та річок Південний Буг і Інгул нормальним вважається слабколужний стан (зазвичай у межах 7,2–8,5). Проте війна та техногенні втручання внесли свої корективи в цей природний баланс. Аналіз даних показав, що у точці №1 (СТ «Лазурне») показник рН залишався найбільш наближеним до природного фону. Це вода, яка ще не встигла вступити в реакцію з міськими стоками. Однак, рухаючись до точки №2 (Нижня Набережна) та точки №3 (Яхт-клуб), дослідники зафіксували цікаву динаміку. Під впливом органічного забруднення та процесів гниття, які посилилися після Каховської катастрофи, рН почав демонструвати нестабільність. Зміна рН — це не просто цифра. Це чинник, що визначає «поведінку» інших хімічних елементів. Наприклад, при певних значеннях рН важкі метали, такі як Купрум та Цинк, стають більш рухливими і токсичними. Гідрохімічний паспорт зафіксував, що в періоди літнього цвітіння води (особливо у 2024–2025 роках) рН у точці №4 (Намив) зміщувався в бік вищої лужності через інтенсивний фотосинтез водоростей. Це створює замкнене коло: екологічна деградація лиману змінює його хімію, а змінена хімія ще більше пригнічує річкову флору та фауну. Рис. 2.5. Під час відбору проб води (фото автора). 80