Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА Повернення до нормативів г ідрохімічного статус на початку 2026 року Трансформація хімічного складу води в мережах Миколаєва у період 2023–2026 років стала дзеркалом екологічних та інженерних викликів, з якими зіткнулося місто. Якщо 2023 рік пройшов під знаком критичної мінералізації та агресивного впливу лиманної води на трубопроводи, то початок 2026 року демонструє якісно нову фазу — фазу «крихкої стабілізації». На початку 2026 року результати моніторингу в усіх районах міста свідчать про суттєве покращення якості водопровідної води за ключовими показниками: • Рівень сульфатів стабілізувався в межах 100–170 мг/дм³, що відповідає ГДК (250 мг/дм³). Це кардинальна зміна, оскільки саме ці показники раніше визначали неможливість споживання води. • Кальцієва жорсткість на початку 2026 року зафіксована на рівні 107–145 одиниць, що свідчить про пом'якшення води порівняно з піковими навантаженнями попередніх років. • Спостерігається легке зміщення в бік кислого середовища (6.1–6.6), що може бути пов’язано з особливостями технологічної підготовки води на очисних спорудах або станом застарілих внутрішньобудинкових мереж. Порівняння поточних даних із результатами 2023 року дозволяє оцінити масштаб пройденого шляху. 2023 рік був періодом екстремальних гідрохімічних аномалій. На основі отриманого «гідрохімічного паспорту» можна зробити наступні прогнози: за умови збереження поточного джерела водозабору, мінералізація продовжуватиме триматися в межах норми. Однак залишається ризик «сольового відлуння» — вимивання залишків солей, що накопичилися в осадах старих труб. Гідрохімічний стан водних ресурсів Миколаєва станом на 2026 рік свідчить про перехід від фази гострої кризи до етапу системної стабілізації. Місто пройшло шлях від технічної води, до води, яка за хімічними параметрами наближається до стандартів питної. Проте системна вразливість мереж вимагає продовження моніторингу та подальшої модернізації інфраструктури. Феномен «незмінної каламутності» як стагнація фізичних показників мережі Особливе місце у гідрохімічному портреті Миколаєва посідає показник каламутності. На відміну від сульфатів та жорсткості, які продемонстрували динаміку до зниження на початку 2026 року, каламутність виявилася найбільш інертним та проблемним параметром. За результатами моніторингу, в усіх районах міста показник каламутності протягом 2023–2026 років стабільно тримався на рівні не менше 7 NTU. Це у 86