Chernobyl: 40 Years Later… (1986–2026) : Monograph / S. I. Tabachnikov, O. A. Panchenko, V. V. Babiienko, O. S. Osukhovska , et al. ; Under the General Editorship of S. I. Tabachnikov. – Sherman Oaks, CA: GS Publishing Services, 2026. – 272 p.

РОЗДІЛ І. Глава 2. 129 Значення групової психотерапії при особистісних розла- дах визначається можливістю навчання пацієнтів вмінню пра- вильно оцінювати свої реакції на життєві труднощі, виявляти індивідуально-перенесені ситуації, що сприяють зривам. Група демонструє випробувані реакції з їхньої поведінки; конфронта- ції з членами групи сприяють більшій сприйнятливості до пси- хокорекції, покращують соціалізацію, нівелюють характероло- гічні девіації. Можна також використовувати дискусійні форми, рольові ігри, техніку психодрами, перевірку «готових думок». «У мене склалася про тебе така думка... Повтори його вголос і перевір, чи підходить вона тобі». В осіб з порушеннями структури особистості застосовують психотерапію методом творчого самовираження у груповій формі, при якій психокоректуючий ефект посилюється налагод- женням контактів, спілкуванням з іншими людьми. Особливо важливе значення в реадаптаційному і реабіліта- ційному процесі має роз’яснювальна (за Вельвовським І.З.) або раціональна (за Дюбуа) психотерапія, яку можна проводити як індивідуально, так і в групі. Групи формують по 6–8 осіб. Роз’яснювальна (раціональна за Дюбуа) психотерапія ґрунтується насамперед на отриманій інформації про особистість особи, формах її поведінки з оточую- чими, відношенні до проведення йому немедикаментозної тера- пії. У процесі роз’яснювальної (раціональної) психотерапії особі допомагають знайти способи вирішення конфліктів, нові форми поведінки в колективі, тактовно і обдумано, систематично і пла- номірно аналізують з ним всі наслідки, зумовлені невротичним станом, що розвинувся в нього. У міру проведення цієї психотера- пії коригують гіпергнозію, змінюють відношення до активної реа- білітації, проводять психотерапевтичне переконання, роз’яснення неправильних уявлень про ефективність терапії, з’ясовують при- чини, що спричинили ті чи інші розлади вищої нервової діяльності. Велике значення надається навчанню працівників і опе- ративного персоналу методам психотерапевтичного регулю- вання. Основна мета їх застосування – закріплення позитивних результатів реадаптації і реабілітації та стимулювання подаль-