Chernobyl: 40 Years Later… (1986–2026) : Monograph / S. I. Tabachnikov, O. A. Panchenko, V. V. Babiienko, O. S. Osukhovska , et al. ; Under the General Editorship of S. I. Tabachnikov. – Sherman Oaks, CA: GS Publishing Services, 2026. – 272 p.

ЧОРНОБИЛЬ: 40 РОКІВ ПОТОМУ… 6 від наслідків Чорнобильської катастрофи. Найбільше з них про- живає в Київській області – 206 тисяч осіб, у Житомирській – 89 тисяч, у Рівненській – 94 тисячі тощо. І кожен із них потребує соціальної підтримки та належного медичного обслуговування. Аварія на ЧАЕС торкнулася доль не окремих регіонів чи країн: масштаби біди більш приголомшливі. За інформацією британ- ської газети «Таймс», жодна подія після Другої світової війни не сколихнула світове співтовариство так, як Чорнобильська тра- гедія. Не лише Україна, на територію якої випала значна частина вивільнених вибуховою хвилею і полум’ям радіонуклідів, а й увесь світ, так чи інакше, відчув смертоносне дихання Чорнобиля. За даними спостережень фахівців, відразу після аварії радіацій- ний фон суттєво підвищився практично на всіх континентах. Для з’ясування причин аварії було створено офіційні держав- ні комісії, кожна з яких давала свою версію подій на ЧАЕС. Спо- чатку офіційною визнавалася версія Першої державної комісії 1986 року про експеримент, що проходив на електростанції. За цією версією, провину за катастрофу практично покладено на дирекцію та оперативний персонал ЧАЕС. Однак, у наступні роки причини аварії були заново перегля- нуті, у тому числі й МАГАТЕ, яка відзначила серйозні проблеми у конструкції четвертого реактора. Консультативний комітет з питань ядерної безпеки (INSAG) у 1993 році опублікував новий звіт, в якому багато висновків, зроблених у 1986 році, були визнані неправильними. Проте актуальною залишається проблема підвищення надій- ності роботи оперативного персоналу АЕС, грамотні дії якого можуть запобігти 70 % нештатних ситуацій. Саме цьому присвя- чено колективну монографію «Чорнобиль: 40 років потому…», підготовлену з доповненнями доктором медичних наук, профе- сором, заслуженим лікарем України, відмінником освіти Укра- їни, президентом громадських організацій «Національна акаде- мія наук вищої освіти України» та «Міжнародна академія освіти і науки» СтаніславомТабачніковим у співавторстві з докторомнаук з державного управління, доктором медичних наук, професором, заслуженим лікарем України, академіком Національної академії