Proceedings of the International scientific and practical conference ― Cambridge Science and Education Conference‖ (February 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2026. - 289 p.

175 Педагогічна суб‘єктність військового лідера включає професійно- педагогічну компетентність, уміння адаптувати зміст, методи й темп навчання до рівня підготовки воїнів, здатність аналізувати освітні потреби особового складу. У цьому сенсі військовий лідер є провідником знання, але не в традиційному значенні, а як фасилітатор професійного розвитку воїнів. Крім того, педагогічна суб‘єктність військового лідера включає освітнє лідерство, завдяки чому він формує освітню політику підрозділу, культуру безперервного професійного вдосконалення. Впевненість особового складу у військовому лідері залежить від того, наскільки він зможе продемонструвати професійну та особистісну компетентність, … постійно працює над власним професійним та особистісним зростанням, а також розвитком особового складу [2]. Таким чином, військовий лідер реалізує концепт освітнього лідерства, що передбачає системну діяльність у якій він у професійному розвитку особового складу реалізує себе як педагог, методист, вихователь, модератор і наставник. Наставництво як педагогічна модель взаємодії військового лідера і воїна це не формальна процедура, а суб‘єкт-суб‘єктна взаємодія, зміст якої полягає у формуванні професійних досягнень військового. У військах наставник завжди є носієм бойових традицій, моральних норм, професійних стандартів, практик виживання та ефективності. Це формує безперервність професійної культури. Освітня функція військового лідера охоплює не окремі заняття, а цілісну систему педагогічної організації життя підрозділу як освітнього середовища. Освітній процес у цій системі розглядається як комплекс науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток воїнів шляхом формування та застосування їх компетентностей. У військовому середовищі значна частина підготовки особового складу відбувається завдяки неявному (імпліцитному) навчанню через спостереження, наслідування, участь у колективних діях, подолання кризових ситуацій. Військовий лідер повинен усвідомлено керувати і цим прихованим освітнім процесом.