Proceedings of the International scientific and practical conference ― Cambridge Science and Education Conference‖ (February 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2026. - 289 p.

200 Вступ. Серцево-судинні захворювання залишаються провідною причиною смертності в Україні та становлять близько 64–67 % усіх летальних випадків. Значна кількість пацієнтів перебуває у групі ризику розвитку повторних серцево-судинних подій. У зв‘язку з цим реабілітаційний період набуває особливого значення. Після гострих серцево-судинних станів пацієнти часто переживають страх повторного епізоду, підвищену соматичну пильність, невизначеність майбутнього. Тривога може бути як адаптивною реакцією, так і чинником, що ускладнює відновлення. Метою статті є теоретичне та практичне обґрунтування впливу тривоги на процес кардіореабілітації та аналіз можливостей когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) у роботі з такими пацієнтами. 1. Психологічні аспекти кардіологічної реабілітації Реабілітація після серцево-судинних подій передбачає не лише фізичне відновлення, а й психоемоційну стабілізацію. Згідно з дослідженнями у сфері медичної психології [1], психічний стан безпосередньо впливає на перебіг соматичних захворювань. Тривожність у кардіологічних пацієнтів проявляється у: - гіперфокусі на тілесних симптомах; - інтерпретації фізіологічних змін як загрози; - униканні фізичної активності; - порушенні режиму лікування. Високий рівень тривоги може призводити до формування кардіофобії – стійкого страху смерті від серцевого нападу [4, с. 110]. 2. Механізми впливу тривоги на процес відновлення Тривога активує симпатичну нервову систему, підвищує частоту серцевих скорочень, посилює напруження. У пацієнтів після інфаркту або оперативних втручань це може підсилювати соматичний дискомфорт. Катастрофізація тілесних відчуттів формує замкнене коло: