Proceedings of the International scientific and practical conference ― Cambridge Science and Education Conference‖ (February 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2026. - 289 p.

254 Однак, без сумніву, у разі призначення комплексу терапевтичних заходів необхідне обов‘язкове призначення Mg ++ . Найкращим лікувальним і профілактичнии коректором магнієвого дефіциту є комбінація адекватної дози Mg ++ – магнію оксид легкий 342 мг і магнію карбонат легкий 670 мг, що відповідає 365 мг іонів Mg ++ – (Biolectra ® Magnesium Fortissimum), магнію оксиду легкого 403,0-435,2 мг, що відповідає іонам магнію 243 мг (Biolectra ® Magnesium Forte) та мікрогранульованого порошку (активна речовина – магнію оксид 535 мг, що відповідає 300 мг Mg ++ Biolectra ® Magnesium Direct). Біолектра має найменшу масу сполуки Mg ++ , тому легко і швидко всмоктується. З метою корекції рівня глюкози та судинних змін призначають Biolectra ® Magnesium Fortissimum у критичні періоди, протягом 2 тижнів по 1 таблетці 1 раз на добу. Потім переходять на підтримувальну терапію по 1 саше Biolectra ® Magnesium Direct 1 раз на добу або Biolectra® Magnesium Forte по 1 таблетці 1 раз на добу до пологів. Соль Шюсслера № 7 (Магнезіум фосфорикум) за наявності ГЦД рекомендовано використовувати по 2 таблетки 3 рази на добу. Таблетки приймати за 30 хвилин до або після їжі, даючи їм повільно розчинитися в ротовій порожнині. Тривалість курсу прийому солей Шюсслера не обмежена. За необхідності вживати сіль Шюсслера № 7 можна протягом усієї вагітності, як з лікувальною, так і з профілактичною метою. Якщо дієта і фізична культура не в змозі нормалізувати цукор до норми, то пацієнтці необхідна повторна консультація ендокринолога для розв  язання питання відносно корекції рівня глюкози в крові інсуліном. У післяпологовому періоді пацієнтка має бути інформована про те, що перебуває в групі ризику щодо розвитку діабету 2-го типу. ГЦД, який діагностовано під час вагітності – ознака того, що клітини організму вагітної мають інсулінорезистентність. З віком інсулінорезистентність тканин посилюється, а здатність підшлункової залози виробляти інсулін – знижується. Це призводить до діабету і його важких судинних ускладнень [10].