Proceedings of the International scientific and practical conference ― Cambridge Science and Education Conference‖ (February 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2026. - 289 p.

59 Ключові слова: вітальна безпека; права людини; людська гідність; воєнний стан; правозахисні механізми; охорона здоров‘я; інституційна відповідальність. Виклад основного матеріалу Воєнний стан істотно змінює зміст та практичне наповнення базових прав людини. Право на життя, здоров‘я і гідність за умов збройного конфлікту перестає бути декларативною нормою та набуває характеру щоденної управлінської проблеми [1; 2]. З огляду на це безпекова політика не може обмежуватися захистом територіальної цілісності чи підтриманням публічного порядку, оскільки ключовим виміром її результативності стає збереження людської життєздатності [9]. Переосмислення природи безпеки у сучасних умовах зумовлює необхідність переходу від державоцентричних моделей до людиноцентричної парадигми [8; 9]. У межах такого підходу життя і гідність особи визначаються не другорядними цінностями, а фундаментом правового порядку [1]. Відповідно, вітальна безпека постає як концептуальний каркас, що інтегрує правові, медичні та управлінські механізми в єдину систему гарантування прав. Міжнародно-правовий рівень формує фундамент зазначеного каркасу. Загальна декларація прав людини 1948 року, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлюють безумовний пріоритет права на життя та заборону нелюдського поводження [1–3]. У період воєнного стану ці норми набувають особливої ваги, оскільки держава зобов‘язана забезпечувати не лише формальне визнання прав, а й їх реальну реалізацію через позитивні дії [2; 3]: попередження загроз, оперативне реагування, відновлення порушених гарантій. Національний правопорядок конкретизує міжнародні стандарти через конституційні положення та галузеве законодавство. Конституція України проголошує життя і здоров‘я людини найвищою соціальною цінністю, що