Proceedings of the International scientific and practical conference ― Cambridge Science and Education Conference‖ (February 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2026. - 289 p.

94 reichenbachianae [4]; 22. G. l.-C . [4]; 23. Tilio-Carpinetum [5]; 24. Galeobdoloni luteae- Carpinetum betuli subass. betuletosum pendulae [10]; 25. G. l.-C. b .subass. sambucetosum nigrae [10]; 26. G. l.-C. b .subass. typicum [11]; 27. G. l.-C . b . subass. betuletosum pendulae [11]; 28. G. l.- C. b. subass. melampyretosum nemorosi [11]; 29. Galio-Carpinetum subass. poetosum nemoralis [9]; 30. G.-C. subass. typicum [9]; 31. Convallario-Pinetum [8]; 32. Melico-Quercetum [14]; 33. Melico nutantis-Quercetum [5]; 34. Convallario majalis-Quercetum roboris [5]; 35. Pteridio- Quercetum [11]; 36. Melico nutantis-Quercetum roboris subass. typicum [11]; 37. Stellario holosteae-Aceretum platanoidis subass. typicum [11]; 38. S. h.-A. p . subass. caricetosum pilosae [11]; 39. S. h.-A. p. subass. parietosum quadrifoliae [11]; 40. S. h.-A. p . [6]; 41. S. h.-A. p . [7]; 42. S. h.-A. p . [14]; 43. S. h.-A. p . subass. caricetosum pilosae [10]; 44. S. h.-A. p. subass. parietosum quadrifoliae [10]; 45. Aegonychon-Quercetum roboris [2]; 46. Mercuriali perennis-Fraxinetum excelsioris [2]; 47. Stellario holosteae-Aceretum platanoidis [2]; 48. Convallario-Padietum [2]; 49. C.-P. subass. equisetosum hyemali [3]; 50. Pteridio aquilini-Quercetum roboris [2]. Оптимальну кількість кластерів визначено на підставі аналізу дендрограми, побудованої методом Варда, із урахуванням різких зростань висоти злиття як індикатора меж між якісно відмінними екологічними групами. Відтинання дендрограми на рівні, що передує максимальному стрибку міжкластерної відстані, дало змогу обґрунтовано виокремити чотири узагальнені групи, які відображають провідні градієнти зволоження та трофності лісових екотопів Лівобережного Лісостепу. Подальша деталізація розгалужень не виявила нових екологічно самостійних типів, а лише фіксувала внутрішню варіабельність, що підтверджує адекватність обраного рівня кластеризації. Кластер I об‘єднує синтаксони відносно вологих, добре дренованих місцезростань із підвищеними показниками вологості та середніми значеннями кислотності й забезпеченості азотом; угруповання приурочені переважно до понижених елементів рельєфу. Кластер II є найбільш чисельним і охоплює мезофільні угруповання із середніми або помірно підвищеними показниками зволоження та трофності, що формуються в різних геоморфологічних умовах. Кластер III характеризується нижчими показниками зволоження й трофності та відображає краще дреновані схилові й плакорні екотопи. Кластер IV репрезентує угруповання з помірно зниженим зволоженням і біднішими