Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society‖ (February 26-28, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 355 p.

168 активного пізнавального процесу; формувати навички пошуково-дослідницької діяльності; виявляти свої здібності у груповій співпраці, набуваючи комунікативних умінь; грамотно працювати з інформацією. Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Він застосовувався як у вітчизняній дидактиці так і закордонній. Авторами методу на початку ХХ століття стали Джон Дьюї та Вільям Кілпатрик. Тоді основною ідеєю методу проектів було намагання перетворити школу навчання у школу життя, де учні набувають знання у процесі праці. Навчальні предмети відкидалися і замість них створювалися комплексно-проектні програми, що виконувалися під керівництвом наставника. У вітчизняній педагогіці актуальність методу проектів вивчав Антон Семенович Макаренко, який в результаті своєї новаторської діяльності дійшов висновку про проектування особистості як суб‘єкта педагогічної праці. Таку думку не раз висловлював Василь Олександрович Сухомлинський, багатогранну педагогічну спадщину якого проймає ідея проектування людини. Визначення суті проектування як педагогічного явища є досить складним, бо надзвичайно складними і багатогранними є система проектування і сам педагогічний процес. Термін «проект» у перекладі з латинської мови означає «кинутий уперед, задум, план» тощо. Тобто метод проектів – це метод, в основі якого лежить розвиток пізнавальних, творчих навичок здобувачів освіти, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, критично мислити. Основний принцип методу проектів – це опора на інтереси сьогодення, що й повинно бути вихідним принципом навчання. Аналіз літератури свідчить: цінність методу проектів полягає в тому, що він сприяє розвитку ініціативи, самостійності, умінню планувати свою діяльність, враховує інтереси суб‘єкта навчання, розвиває свідоме ставлення до його діяльності [4, с. 81].