Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society‖ (February 26-28, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 355 p.

21 По-друге, структурна невідповідність попиту і пропозиції. Освітня система часто не встигає адаптуватися до потреб економіки, внаслідок чого зростає попит на спеціалістів у сфері ІТ, інженерії, медицини, водночас спостерігається перенасичення ринку фахівцями економічного та юридичного профілю. По-третє, вплив цифровізації та автоматизації. Впровадження штучного інтелекту, роботизації та цифрових платформ трансформує характер зайнятості, скорочує потребу в рутинній праці та підвищує вимоги до цифрових навичок працівників. Окремо слід зазначити соціально-економічні наслідки війни, які проявляються у зростанні безробіття, вимушеній зміні місця роботи, внутрішній міграції та психологічному навантаженні на працівників. Реальний стан ринку праці характеризується зростанням гнучких форм зайнятості: дистанційної роботи, фрилансу, проєктної діяльності. Для багатьох працівників це стало не лише вимушеним кроком, а й новою моделлю професійної самореалізації. Водночас зберігається проблема тіньової зайнятості, яка знижує рівень соціального захисту населення та обмежує надходження до бюджету. Нерівність у рівні оплати праці між регіонами, галузями та соціальними групами також залишається суттєвим викликом. Ринок праці поступово зміщується від концепції «стабільного робочого місця» до моделі безперервного навчання протягом життя (lifelong learning), де ключовими стають адаптивність, мобільність і готовність до перекваліфікації. Перспективи розвитку ринку праці значною мірою залежать від ефективності державної політики, інвестицій у людський капітал та здатності економіки до інновацій. Серед стратегічних напрямів варто виділити: • модернізацію системи освіти з акцентом на практичні навички; • розвиток програм перекваліфікації та підвищення кваліфікації; • стимулювання зайнятості молоді, жінок і внутрішньо переміщених осіб;