Proceedings of the International scientific and practical conference ―Paris Science and Education Forum‖ (March 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 293 p.

280 пристрої, такі як сечові катетери, слід видаляти, коли це можливо, оскільки вони є постійними джерелами шкідливої стимуляції [8, c. 991]. Гіпербарична киснева терапія може збільшити вміст кисню в крові, посилити здатність до дифузії кисню, покращити мікроциркуляцію та сприяти встановленню колатерального кровообігу, що допомагає у відновленні пошкоджених клітин мозку та посиленні неврологічної функції. Деякі дослідження показують, що гіпербарична киснева терапія може полегшити більшість симптомів ПСГ та зменшити частоту рецидивів у пацієнтів зі слабкою реакцією на медикаменти [6, c. 349; 9, c. 9]. Черезшкірна стимуляція блукаючого нерва має теоретичну основу в вегетативній модуляції, але опублікованих даних щодо випадків ПСГ конкретно не наведено. Цільові нейромодуляційні методи, включаючи глибоку стимуляцію мозку, перебувають лише на ранніх стадіях досліджень [3, c. 4103]. Однак доказова база для лікування залишається вкрай недостатньою, повністю складається з неконтрольованих спостережень та думок експертів. Це створює фундаментальну суперечність між клінічною необхідністю (пацієнти потребують лікування негайно і не можуть чекати ідеальних доказів) та стандартами доказової медицини, які вимагають суворого доказу ефективності. Клініцисти стикаються з проблемою надання медичної допомоги на основі найкращих доступних доказів, визнаючи, що ці докази значно відстають від того, чого ми очікуємо від інших неврологічних захворювань. Комбінована терапія часто необхідна саме тому, що одночасно діють кілька патофізіологічних механізмів. Жоден окремий препарат не є універсально ефективним, що свідчить про те, що ПСГ може являти собою поширений клінічний синдром, що виникає внаслідок розвитку за гетерогенними патофізіологічними шляхами [3, c. 4103]. Для негострих епізодів ПСГ перевага надається препаратам першої лінії (пропранолол, колістин тощо), а коли лікування неефективне, дозу пропранололу можна збільшити до максимальної дози чи додати до препаратів другої лінії (бромокриптин тощо) або третьої лінії (габапентин, баклофен