Proceedings of the International scientific and practical conference ―Paris Science and Education Forum‖ (March 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 293 p.

71 Сучасний етап розвитку публічного управління характеризується інтенсивною трансформацією інформаційних процесів, цифровізацією державних інституцій та підвищенням вимог до прозорості, підзвітності й ефективності діяльності органів державної влади. В умовах становлення інформаційного суспільства та розбудови цифрової держави інформація перестає бути лише допоміжним ресурсом управління, набуваючи статусу системоутворюючого елементу реалізації владних повноважень. Особливої ваги зазначені тенденції набувають у діяльності правоохоронних органів, зокрема Державного бюро розслідування (далі – ДБР), на яке покладено функції досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених високопосадовцями, працівниками правоохоронних органів, військовослужбовцями та іншими спеціальними суб‘єктами. Реалізація цих повноважень неможлива без складної системи інформаційних процесів: отримання, накопичення, аналізу, обробки, передачі, захисту та використання інформації. Одним із ключових нормативно-правових актів, що регламентує організацію та функціонування ДБР, є Закон України «Про Державне бюро розслідувань» від 12 листопада 2015 року № 794-VIII [1]. Цим законом визначено статус ДБР як центрального органу виконавчої влади, який здійснює правоохоронну діяльність, включно з організацією та управлінням інформаційними потоками, для запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, що віднесені до його компетенції, з урахуванням принципів законності, прозорості та захисту інформаційних прав. В Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» визначено підрозділи ДБР, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, закріплено права та обов‘язки співробітників таких підрозділів, а також встановлено основні засади взаємодії між ними, що безпосередньо впливає на організацію інформаційних потоків та обмін даними в межах реалізації повноважень Бюро [2]. У свою чергу, діяльність ДБР регулюється також положеннями Кримінального процесуального кодексу України [3]. Зокрема, стаття 38 КПК України визначає