Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (March 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 250 p.

243 архітектури XVI ст.; ворота скарбниці собору Сен-Жан (Cathédrale Saint-Jean, 1961) і Музею друкарства (Musée de l’Imprimerie, 1962) та двері театру Гіньоль (Théâtre Guignol). Окремої уваги заслуговує підсвічник «З Богом, вогнем і залізом» (Avec Dieu, par le feu et le fer) – девіз, взятий з Біблії, який стане лейтмотивом наступного періоду творчості митця (1951). Пізніші відомості з аукціонів антикваріату відкрили для нас ще одну іпостась майстра –Задунайського-колекціонера. У цьому захопленні з чисто професійного інтересу він віддавав перевагу творам з металу, наприклад, перуанського чи індонезійського мистецтва, що вносило у його творчість момент екзотики. На проспекті Фош (avenue Foch, 23) Михайло відкрив також власну крамницю, яку назвав «Moments heureux» («Щасливі часи»). Вона діяла до 1973 року і її закриття стало сигналом, що «щасливі часи» для художника вже відходили у минуле… Недостатня дослідженість такої постаті, як Михайло Задунайський, крім локалізації творчості переважно в Ліоні, пов’язана також з його певною не публічністю, відсутністю самореклами, затворництва як художника. Свій успіх він вимірював моральним задоволенням від зробленого та затребуваністю на арт-ринку, тож спілкувався переважно з колегами по цеху і клієнтурою. Роботи осідали відразу в приватних колекціях і сумнівно, що він практикував попередній публічний огляд новостворених речей та персональні виставки. Для цього потрібний був дозвіл замовника та налагоджений менеджмент. Преса, як правило, звертає увагу саме на такі події та участь у конкурсах. Вище вже говорилося про отримання ним почесного диплому Салону декоративного мистецтва на початку кар’єри, у 1929 році. У 1937 році Михайла Задунайського було нагороджено срібною медаллю на Паризькій виставці мистецтва і технічного прогресу. Згодом його удостоїли вже золотої медалі «Французькі ремесла» (l’Artisanat Français), що фактично означало зарахування митця до національної художньої еліти.