Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (March 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 250 p.

247 [11] НАБОК Степан Семенович (нар. 1857), службовець станції Одеса- Головна (контролер залізничної станції), почесний громадянин Одеси, присяжний засідатель, православного віросповідання. Проживав за адресою: ст. Одеса-Головна (станом на 1899 р.), згодом – Куликове поле, 1 (станом на 1911 р.). Якою була доля родини після 1917 р., наразі не відомо, можливо Набоки емігрували з Одеси на одному з французьких або британських кораблів у квітні 1919 р. Принаймні вже з 1914 р. відомості про С.С.Набока ц довідкових виданнях Одеси не з’являються. Джерела: «Общий список лиц, имеющих право быть присяжными заседателями по городу Одессе и Одесскому уезду на 1899 год» [Одесса, 1900]; «Одесса. Адресная и справочная книга всей Одессы с отделом Одесский уезд на 1911 год. Год изд. 1-й. – Одесса, 1911. – С. 176.). [12] Традиція пошанування пращурів мала продовження, адже внук скульптора Стефан Задунайський названий на честь свого прапрадіда, Стефана Семеновича Набока. [13] Національна школа образотворчого мистецтва Ліону – міста індустрії шовкових виробів, є однією з найстаріших мистецьких шкіл Франції за межами Парижа, яка має складну історію. Ідея створення такої школи виникла ще у 1676 р. (Томас Бланше, Антуану Койзевокс) і, зрештою, була реалізована в 1766 р. абатом Лакруа-Лавалем як Безкоштовна школа малювання, а пізніше підвищена до статусу Королівської академічної школи малювання та геометрії з дизайнерським ухилом, що проіснувала до 1793 р. У 1795 р. відновлена як Школа квіткового дизайну, а в період Le Premier Empire реорганізована у Імператорську школу образотворчого мистецтва Ліона (1807), при якій було відкрито Музей образотворчого мистецтва і яка потіснила дизайн як дисципліну в ім’я високих художньо-просвітницьких цілей. На момент навчання М. Задунайського відома як Школа образотворчих мистецтв Ліона, яка з 1807 по 1936 рр. знаходилася в престижній будівлі – палаці Сен-П’єр на площі Терро. Згодом вже як Школа текстилю заклад кількаразово міняв місцеперебування і назву. З 2007 р. діє як державна установа