Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Civilizations‖ (March 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Helsinki, Finland, 2026. - 145 p.

144 виявити зниження гломерулярної фільтрації на більш ранніх стадіях, перш ніж розвивається виражена азотемія, що може суттєво вплинути на прогноз та тактику лікування [6]. Прогноз при гепаторенальному синдромі у собак і котів, як правило, негативний, особливо у разі гострого ГРС типу I з швидким прогресуванням ниркової недостатності. Терапевтичні підходи в основному підтримувальні і спрямовані на покращення гемодинаміки, відновлення об’єму циркулюючої крові та корекцію електролітних і метаболічних порушень, а також на лікування основного захворювання печінки. За потреби використовують інфузійні розчини, вазоактивні препарати, ферментну підтримку печінки та нирок, підбір адекватного харчування і заходи щодо профілактики інфекційних ускладнень. У людей при ГРС також застосовують специфічні вазоконстрикторні агенти та альбумін, але їхня ефективність у тварин потребує подальшого вивчення [8, 10]. Таким чином, ГРС у собак і котів є тяжким ускладненням печінкової недостатності, що розвивається внаслідок гемодинамічних і нейрогуморальних порушень без первинного ураження нирок. Його своєчасне виявлення та диференціальна діагностика від інших форм ниркової недостатності мають вирішальне значення для визначення найбільш ефективної підтримувальної терапії та покращення прогнозу пацієнтів. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 1. Center, S. A. (2010). Chronic liver disease and hepatorenal syndrome in dogs and cats. Veterinary Clinics of North America: Small Animal Practice, 40 (3), 485–504 . h ttps://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/19836268/. 2. Serdyukov, Y.K., Lytvynenko, O.N., & Gryshchenko, V.A. (2008). Рathologо anatomical and histological changes are in liver of rats at a medicamentous hepatitіs. Ukrainian Journal of Modern Toxicological Aspects, 2, 63-65.