Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Civilizations‖ (March 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Helsinki, Finland, 2026. - 145 p.

82 Створення екологічно безпечного освітнього середовища сьогодні не обмежується лише фізичною безпекою (чисте повітря, озеленення). Це комплексний простір, що формує екологічну стійкість та відповідальність особистості. Вивчення рідкісних і зникаючих видів рослин свого регіону є тим інструментом, що дозволяє школяру усвідомити крихкість екосистеми, частиною якої є сама школа [1]. Екологічна освіта в Україні базується на Законі України «Про освіту» та наскрізній змістовій лінії «Екологічна безпека та сталий розвиток» [2]. Вивчення рідкісних видів безпосередньо корелює із завданнями Червоної книги України, яка є не лише переліком видів, а й державним інструментом виховання етичного ставлення до живого. Відповідно до вимог Нової української школи, освітнє середовище має бути «дружнім до природи» [1]. Коли учні досліджують раритетні рослини (наприклад, Galanthus nivalis чи Pulsatilla pratensis ), які зростають безпосередньо у їхній місцевості, вони починають сприймати навколишнє середовище не як ресурс, а як безпечний простір життя, що потребує захисту. Це фундаментальний крок до запобігання екологічних ризиків у майбутньому. Вивчення рідкісних рослин рідного краю дозволяє вирішити три основні завдання: когнітивне, емоційне та діяльнісне. Здобувачі освіти опановують методику визначення рослин, вивчають причини їхнього зникнення та біологічні особливості. У них формується емоційний зв'язок із локальними екосистемами. Спостереження за квітуванням рідкісного виду викликає естетичне захоплення, що є сильнішим стимулом до охорони, ніж сухі факти. Школярі долучаються до реальних природоохоронних акцій: від створення інформаційних плакатів до моніторингу локальних популяцій під керівництвом учителів. Для ефективної реалізації екологічної освіти доцільно використовувати такі форми роботи: