Proceedings of the International scientific and practical conference ― German Ukrainian Forum on Reconstruction and Innovation‖ (March 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Dresden, Germany, 2026. - 135 p.

124 частково нормалізується як спосіб вирішення конфліктів або захисту власних інтересів. Люди, які спостерігали насильство у дитинстві або в соціумі, можуть засвоювати його як допустиму форму поведінки, що знижує внутрішні моральні бар’єри. Наприклад, в сім’ях, де агресія між дорослими сприймалася як «звичайна сварка», діти можуть виростати з уявленням про насильство як природний спосіб розв’язання конфліктів. Обмежений доступ до психологічної допомоги та соціальних служб під час війни посилює небезпеку проявів домашнього насильства. Через руйнування інфраструктури, блокування транспортних шляхів або переселення населення багато людей не мають можливості своєчасно звернутися до психологів, соціальних працівників або центрів кризової підтримки. Постраждалі від насильства залишаються без необхідного захисту, а агресивні члени сім’ї не отримують втручання фахівців, що призводить до повторних або загострених випадків насильства. Наприклад, відсутність доступу до кризових центрів у зоні активних бойових дій обмежує можливість жінок та дітей отримати консультації, притулок або правову допомогу [3, c. 170-176]. Недостатнє інформування про доступні сервіси, страх перед зверненням і обмежені комунікаційні ресурси також створюють бар’єри для втручання. Отже, соціально-психологічні причини домашнього насильства в умовах воєнного стану в Україні є комплексними та багатофакторними, поєднуючи індивідуальні психологічні особливості, вплив соціального середовища та специфічні кризові умови. До ключових чинників належать зловживання психоактивними речовинами як спосіб подолання стресу, толерантність до насильницьких моделей поведінки, порушення адаптаційних механізмів під впливом тривалих кризових ситуацій та обмежений доступ до психологічної допомоги й соціальних служб. Ці фактори взаємопов’язані та посилюють один одного, створюючи високий ризик виникнення та повторення насильства в сім’ях.