Proceedings of the International scientific and practical conference ―Research Horizons in the Modern World‖ (March 27-29, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 135 p.

8 прискоренням темпів зміни навичок приблизно на 66%, а також формуванням нових професій, зокрема у сфері аналізу даних та управління ШІ. Разом із тим межі автоматизації залишаються суттєвими. Хоча штучний інтелект здатен ефективно замінювати працівників у стандартизованих видах діяльності, він не може повністю відтворити функції, що потребують високого рівня соціальної взаємодії, відповідальності та емоційного інтелекту. Зокрема, у медичній сфері ШІ може виконувати діагностичні та аналітичні функції, але не замінює лікаря як суб’єкта прийняття рішень, так само як і в освіті чи управлінні, де ключову роль відіграє людський фактор. Таким чином, ШІ виступає переважно як інструмент підвищення ефективності праці, а не її повна альтернатива. Важливим макроекономічним наслідком є зростання диференціації доходів. Збільшення заробітної плати для фахівців із AI-компетенціями в середньому на 56% свідчить про формування премії за цифрові навички та посилення розриву між висококваліфікованою і низькокваліфікованою працею. У результаті формується нова структура нерівності, де доступ до технологій і освіти визначає рівень економічних можливостей. У випадку України ці процеси поєднуються зі специфічними структурними викликами. З одного боку, спостерігається швидке зростання ринку штучного інтелекту на рівні близько 26% щорічно та підвищення заробітних плат у цифровому секторі (з 28 750 до 40 000 грн протягом року), що свідчить про активну інтеграцію в глобальні технологічні тренди. З іншого боку, високий рівень безробіття та дефіцит кадрів із відповідними навичками вказують на необхідність масштабної перекваліфікації робочої сили. У довгостроковій перспективі це означає формування більш гнучкого, технологічно орієнтованого ринку праці, в якому ключову роль відіграватиме безперервне навчання. Отже, штучний інтелект виступає потужним чинником макроекономічної трансформації, який одночасно стимулює економічне зростання, підвищує продуктивність праці та змінює структуру зайнятості. Водночас його ефекти є неоднорідними і залежать від здатності економіки адаптуватися до