Proceedings of the International scientific and practical conference ―Advances in Science and Humanity‖ (March 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2026. - 176 p.

113 метою яких є не тільки корекція ліпідів суто як така, але й, найголовніше, зменшення за рахунок цього серцево-судинного ризику у вигляді формування інфарктів, інсультів, серцево-судинної смерті [20]. Наразі загальновідомо, що для пацієнтів з високим та дуже високим ризиком статинотерапія є обов'язковою, але після опублікування в 2016р. результатів дослідження HOPE-3 було доведено, що у пацієнтів з одним фактором серцево-судинного ризику використання 10мг розувастатину зменшувало на 1/3 ризик інфаркту і інсульту [21]. Тобто, корекція ліпідів сьогодні трактується не лише як гіполіпідемічний вплив, але й також з урахуванням їх плейотропних ефектів [22,23], як довготривала перспектива по подовженню життя. Але саме тут виникає питання, як довго має пацієнт приймати ці лікі? На нього, за рахунок досліджень, вже давно маємо відповідь – довгостроково, а іноді - пожиттєво. Водночас відомо, що статини мають цілу низку побічних ефектів і несприятливих реакцій, які значною мірою обмежують їх широке використання в лікувальній практиці [24]. Але тоді виникає друге важливе питання - щодо приверженості пацієнтів до такої терапії. На жаль, треба зауважити, що за вітчизняними даними, прихильність до застосування статинів у хворих після гострого коронарного синдрому протягом 6 місяців знижується з 93,5 до 58,8%, а з артеріальною гіпертензією та ІХС — взагалі до 37% [25]. Тобто, незважаючи на вельми солідну доказову базу статинів щодо профілактики кардіоваскулярних ускладнень, комплаєнс до них залишає бажати кращого. І головні причини – страх побічних ефектів та відсутність, на погляд хворого, відчутних симптомів покращення. З цієї точки зору актуальним є визначення саме строків формування перших гіполіпідемічних єфектів статинів і строки формування побічних ефектів від них та ймовірні терміни їх припинення. Це дозволить більш аргументовано проводити роз'яснювальну роботу та детальніше пояснювати деяким хворим про необхідність довгострокової терапії, а деяким – про необхідність її припинення або зменшення дози. В сумі такі роз'яснення дозволять підвищити комплаєнс і, в