Proceedings of the International scientific and practical conference ― Education and Scientific Progress‖ (February 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Manchester, United Kingdom, 2026. - 206 p.

85 неорганічних форм та сучасних органічних сполук для оптимізації годівлі промислового стада. Традиційно в якості джерел мікроелементів використовують сульфати, оксиди та карбонати. Головною проблемою неорганічних солей є дисоціація на іони у шлунково-кишковому тракті, де вони вступають у реакцію з фітатами та кальцієм, утворюючи нерозчинні комплекси, що транзитом виводяться з організму [3]. Органічні форми (хелати, протеїнати) мають структуру, де метал захищений лігандом (амінокислотою). Це забезпечує стабільність у кислому середовищі шлунка та активний транспорт через стінку кишечника, що підвищує біодоступність металів у 3–5 разів порівняно з солями [10]. Порівняльна характеристика наведена у таблиці 1. Таблиця 1. Порівняльна характеристика форм мікроелементів Критерій порівняння Неорганічні форми (Солі) Органічні форми (Хелати) Хімічна структура Іонний зв'язок (слабкий) Ковалентний зв'язок (міцний) Біодоступність Низька (10– 30%) Висока (60–95%) Взаємодія з антагоністами Висока (блокуються фітатами) Низька (стійкі до блокування) Токсичність Висока (ризик подразнення) Низька (безпечні для тканин) Вплив на екологію Значне забруднення посліду Мінімальне (майже повне засвоєння) Механізм виведення цих форм із послідом принципово відрізняється. Неорганічні солі, через низьку біодоступність та утворення нерозчинних