Proceedings of the International scientific and practical conference ― Modern Research And Education‖ (February 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 247 p.

74 динаміку та фактори, що зумовлюють його еволюцію, залишаються недостатніми [1]. Панлейкопенія котів – це важке захворювання котів, спричинене котячим парвовірусом (FPV) та, частково, собачим парвовірусом (CPV). Незважаючи на менш швидку еволюцію, ніж CPV, FPV заслуговує на увагу, особливо враховуючи, що наразі повідомляється про спалахи особливої тяжкості. Ця, очевидно, відмінна вірулентність потребує моніторингу з генетичної та клінічної точок зору. Поширення FPV характеризувалося кількома випадками дальньої інтродукції, проте більша частина його еволюції відбувалася локально. Хоча й без сильного статистичного зв'язку, деякі клінічні змінні, ймовірно, зазнали впливу вірусної філогенії, що свідчить про диференціальну вірулентність, яка потенційно характеризує штами FPV. Ці результати підкреслюють важливість постійного вивчення еволюції вірусу та її наслідків для клінічних аспектів захворювання [2]. Родина Parvoviridae класифікується на три підродини: Parvovirinae, Densovirinae та Hamaparvovirinae. До парвовірусів м’ясоїдних належать три близько споріднених автономних парвовіруси: вірус панлейкопенії котів (FPV), парвовірус собак (CPV) і вірус ентериту норок (MEV). Шляхи еволюції та міжвидовий стрибок парвовірусів у м’ясоїдних тварин викликали високий науковий інтерес у всьому світі. [3, с.49] FPV відомий з початку 20 століття [4], він демонстрував постійний розмір вірусної популяції та нижчу швидкість еволюції [5], а його генетична мінливість була зумовлена головним чином генетичним дрейфом [6]. Через свої особливості, FPV дещо більше занедбаний, ніж його конспецифічний CPV. Незважаючи на свою просту еволюційну схему, FPV залишається важливою причиною захворювань у популяції котів, з повторюваними спалахами, особливо пов'язаними зі зниженням охоплення вакцинацією [7]. Клінічний парвовірус у котів переважно підтримується FPV, хоча невеликий відсоток (<10%) випадків зумовлений CPV [7]. З клінічної точки зору, прояви FPV та CPV у котів та собак, як повідомлялося, відрізняються за тяжкістю