Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, technology and culture: integration and prospects‖ (August 25-27, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Warsaw, Poland, 2025. - 35 p.

11 нереалістичним. До того ж, як правило, термін дії більшості стратегій обмежується тривалістю політичного циклу в країні (4-5 років). Слід враховувати і масштаб громад з низькою чисельністю населення та значною дотаційністю, відсутністю джерел власних надходжень, для яких семирічний термін стратегування втрачає будь-який сенс; - стратегія - продукт суб'єкта, реалізується за рахунок ресурсів, використання яких залежить виключно від прийнятих ним рішень. Отже безглуздим виглядають ситуації, коли в стратегію закладаються цілі, завдання, заходи, результати реалізації яких повністю не залежать від рішень суб'єкта: все, що за межами компетенції суб'єкта не є його стратегією. Відповідно, регіональні стратегії та стратегії територіальних громад, які затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування, формуються в рамках повноважень цих органів за рахунок наявних місцевих ресурсів, і виконання цих стратегій - виключно їхня сфера відповідальності; усі поточні рішення мають прийматися з урахуванням пріоритетності тих, що визначені стратегією. Чим менше у місцевої влади можливостей у прийнятті та реалізації рішень самостійно вирішувати проблеми, тим лаконічніше має бути її стратегія; По-друге, стратегування у публічній сфері - завжди полісуб'єктний феномен (governance), який передбачає участь у формуванні та реалізації стратегічних процесів цілої низки суб'єктів різних територіальних рівнів - від органів влади, самоврядування, представництва бізнесу, громадських організацій до населення, і кожен з цих суб'єктів наділений правом приймати рішення. Це означає: - здійснені в Україні кроки щодо подальшої децентралізації в контексті підвищення фінансової, організаційної, політичної спроможності до формування стратегій власного розвитку територіальних громад розширюють можливості полісуб'єктного управління, в результаті якого органи місцевого самоврядування реально стають суб'єктами стратегічних процесів у формуванні власної політики і посилюють свій вплив на зміст державних рішень. Дана суб'єктність підвищує відповідальність за прийняті рішення як перед жителями