Proceedings of the International scientific and practical conference “Multidisciplinary approaches in science, technology and culture” (October 21-23, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Berlin, Germany, 2025. - 121 p.

13 Вступ. Однією з найпоширеніших проблем, із якою стикаються виконавці землевпорядних робіт, власники та користувачі земельних ділянок, є наявність численних помилок у національній кадастровій системі. Через тривалий період закритості кадастрової інформації, низьку якість виконання окремих землевпорядних робіт та відсутність належного контролю, значна кількість земельних ділянок була зареєстрована з різного роду неточностями – від неправильно визначених кодів цільового призначення до помилок у фіксації меж чи застосуванні застарілих або некоректних систем координат. Відповідно до пункту 138 Постанови Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», у кадастрових даних можуть виникати різні типи помилок, які потребують системного виявлення та виправлення із застосуванням геоінформаційних систем (ГІС) та топологічного аналізу [1]. До таких помилок належать: 1) технічні похибки (описки, арифметичні чи граматичні помилки), які можуть бути виявлені автоматизованими засобами перевірки атрибутивних даних у ГІС; 2) помилки, спричинені некоректними вхідними документами, що потребують перевірки на етапі імпорту даних до бази геопросторових даних кадастру; 3) геометричні невідповідності у визначенні меж земельних ділянок, площ і кутів між поворотними точками – такі похибки можуть бути виявлені через топологічні перевірки у ГІС (виявлення самоперетинів, дублювання, розривів чи накладань полігонів); 4) невідповідності між кадастрами та іншими інформаційними системами, що ідентифікуються шляхом просторового зіставлення даних і контролю інтероперабельності шарів;